ВІН: Привіт. Як я радий, що ти є. Я чекав тебе. Чекати. Чи не те ж саме, що нудьгувати?

ВОНА: Ні. Для мене немає. Коли я чекаю, я не прокидаюся о 5—й ранку, відмовляючись від найкращих снів. І не приходжу на роботу, коли ще нема семи. Коли я чекаю, молоко не здається мені несмачним. А коли сумую, так.

Ви знаєте, що це таке, коли більше не можеш плакати?

Він навчив мене, що слід підкорятися своїм бажанням, як вони приходять, і нічого не відкладати на потім.

Надто боляче було востаннє, щоби ризикнути знову.

Статистика не бреше. Брехають тільки статистики.

Ми шукаємо Бога в моменти глибокого розпачу. Коли ми щасливі, ми згадуємо про нього набагато рідше. Якщо взагалі згадуємо.

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.

(з листа)

PS Весь день я звикаю до думки про те, що перестала бути незайманою, не ставши коханою...

Важко бути тільки знайомим людини, про яку ти знаєш, що вона без вагань віддасть тобі, якщо в цьому буде необхідність, власну нирку.

Я вдячний тобі. Дякую тобі з усією серйозністю та з незмінним легким хвилюванням за те, що ти є.

І через те, що я можу бути.