Кожному потрібний хтось, хто його вислухає.

Єдине, що в нас залишиться у плані біологічної різноманітності, — це кока проти пепсі.

Якщо за допомогою чисел можна пояснити фізичний світ, то слова можуть розкрити світ невидимий.

Найменше мені потрібна чутливість.
Тут є презервативи змащені місцевим анестетиком для тривалого акту. Який парадокс. Ти нічого не відчуваєш, але можеш трахатись годинами.
Здається, що сенс зовсім губиться.
Я хочу, щоб все моє життя було змащене місцевим анестетиком.

Якщо у тебе перо в дупі, це ще не означає, що ти павич.
(Від того, що ти засунув у сраку перо, ти ще не став павичем.)

Вперше для всього. Неповний перелік моїх злочинів. Ще одна незавершеність у моєму безладному житті, яке суцільно — одні незавершеності.

Чому це люди з такою легкістю викидають те, від чого вони були буквально збожеволіли ніч тому.
Різдвяна ялинка, наприклад. Миттю тому вона  була у центрі загальної уваги. І ось, разом із сотнями таких же ялинок, лежить нікому не потрібна в кюветі вздовж шосе, блищачи фольгою, золотою та срібною. Дивишся на ці ялинки і думаєш чи про жертви дорожньо-транспортної пригоди, чи про жертв сексуального маніяка, який кидає їх пов'язаними чорною ізолентою і з нижньою білизною, вивернутою навиворіт.

Я ставлюся до страт як справжній марксист: єдиний спосіб повернути людину на правдивий шлях — це перезавантажити його. Для цього його треба гримнути.

Не хочу більше бути укомплектованим.
Не хочу бути більш задоволеним.
Не хочу більше бути досконалістю.
Тайлер, врятуй мене від цього!

Люди не можуть пізнати сердець один одного, будучи в здоровому глузді. Стандартні слова тут без користі, оскільки безсилі. Нема  користі і від відомих усім жестів. Лише варто інтелекту зруйнуватися, тоді й почнеться справжнє спілкування.