Я вважаю, що грати роль — значить, якомога далі уникнути самого себе. Взяти відпустку від власної особистості. Стати іншим, увійти в шкіру іншої людини.

Знаєте, я з—поміж людей, які, коли в них стріляють, стрілятимуть у відповідь.

Що? Звісно, ​​мені не подобається ідея смерті! Але якщо я дійсно помру надто молодим, я сподіваюся, що зможу виконати достатньо речей, щоби про мене пам'ятали.

Я ніколи не мав грошей, і я був дуже щасливий без них. Коли я помру, мої гроші мені вже не будуть потрібні. Мої кінофільми житимуть для людей, щоб судити, якою я був людиною. Я тільки хочу залишитись предметом інтересу.

Коли щось міцно засідає в моїй голові, або щось дуже мене хвилює, я просто уявляю, що сиджу на Марсі і дивлюся на Землю з божевільної висоти. Отоді ти перестаєш боятися. Тоді ти не відчуваєш болю. Коли ти розумієш, що ти ніхто, то й твої проблеми здаються незначними.

Журнал«Marie Claire» бере у Хіта інтерв'ю: — Коли ви востаннє почували себе щасливим?
- Сьогодні вранці під час сніданку.
- Чому?
— Бо я їв яйця і пив каву.

Які моральні цінності можуть бути у світі, де курити починають у 12, а читати книги майже ніколи?

У мене не виходить будувати довгострокові плани. Я взагалі ніколи нічого не планую. Наприклад, я навіть не знаю, що робитиму завтра, у мене немає  щоденника, немає  розкладу. Я живу сьогоднішнім днем, не минулим, не майбутнім.

І ось про що я собі весь час нагадую: незалежно від того, про що всі говорять, незалежно від того, що говорять особисто про тебе, незалежно від будь-яких проблем, життя ось тут (показує на серці) це те, що було в мене спочатку, те, що в мене залишиться, те, що я завжди цінуватиму.

О, це, поки що, чудовий і кумедний персонаж, якого мені довелося грати. Він просто не піддається контролю, такий, знаєте, соціопат-невротик, псих одним словом.