... жінкам подобається холостяцьке безладдя, вони починають усміхатися (усмішка лучиться материнською турботою) і поправляти фіранки, переставляють квіткові горщики, стільці, кажуть, що тільки тобі могло спасти на думку поставити стіл у темному кутку.

Випадкова зустріч - невипадкова річ на світі, а люди, що призначають точний час і місце побачення - це ті самі, які пишуть тільки на розлиненому папері і видавлюють зубну пасту з тюбика, обов'язково починаючи знизу. (Ненавмисна зустріч — найнебезпечніше в житті і що заздалегідь домовляються про зустрічі лише ті, хто може писати один одному листи тільки на линованому папері, а зубну пасту з тюбика вичавлює акуратно, з самого дна.)

Прагнення чогось назустріч ніколи не може означати втечі, хоча місце зустрічі щоразу і віддаляється.

Щось знати — зовсім інше, ніж про те саме чути. Знати без слів це означає чути серцем, яке як щит від уявлень хибних оберігає.

Я плачу тому, що мені хочеться плакати, а головне не для того, щоб мене втішали.