Я й сама часто про минуле думаю. Особливо тепер... І ось, що помічаю. Для того щоб жити, людині потрібні спогади, як паливо. Все одно які спогади. Дорогі чи нікчемні, суперважливі чи безглузді – всі вони просто паливо. Газетна реклама чи філософські трактати, брудна порнуха чи десятитисячні банкноти — для вогню, в який їх кидають, це просто папір. Не буде ж вогонь палати по-різному, завивши раз у раз:«О, Канта підкинули!» або«Ага, вечірні новини!» або«Ух ти, які цицьки!» Вогню все до лампочки... Отак і з нашими спогадами. Непотрібні, випадкові, непридатні, одноразові — все пригодиться, аби вогонь не погас...

Життя - порожнє. Але відомий порятунок, звичайно, є.

Іноді мені стає нестерпно сумно, але в цілому життя тече своєю чергою.

А поки що мені потрібен час. І дуже важливо, щоб вона була за мене.

Не здивуюся, якщо скоро почнуть робити фільми, в яких ядерна війна спопеляє людський рід  — але у фіналі У ВСІХ ВСІ У ПОРЯДКУ...

Один бути ніхто не любить. Просто силоміць нікого з собою спілкуватися не змушую. Від цього одні зневіри.

Існує багато різних причин, чому людина починає регулярно і у великих дозах вживати алкоголь. Причини можуть бути різні, а результат, як правило, один.

А тепер — ось він я, живу у цьому неймовірному світі. Це просто розуму незбагненно. Я навіть не можу сказати, пощастило мені чи ні.

... Не можна по собі міряти решту. Кожен чинить по-своєму.

Шампанське не має  призначення. Є тільки час, коли необхідно відкоркувати пробку.