Харукі Муракамі. Слухай пісню вітру
Небо люблю. Скільки завгодно можу на нього дивитися – не набридає. А коли не хочу, то просто не дивлюсь.
Небо люблю. Скільки завгодно можу на нього дивитися – не набридає. А коли не хочу, то просто не дивлюсь.
Я вважаю, що індивідуальність кожної людини перевершує будь-які категорії та загальні міркування.
Це ж чудово, коли хтось когось любить, і якщо кохання це від душі, то ніхто не кидається по лабіринтах.
- Слухай, - сказав він, - може, нам з тобою поєднатися в команду? Ми, за що не візьмемося, все так гарно виходить!
- А з чого почнемо?
- Давай пиво пити.
Коли людські душі зростаються так щільно, що й леза не просунути, – це величезна рідкість.
Коли все загине і зникне з лиця землі, лишиться, мабуть, лише гробова тиша та нескінченний морок.
Яким би яскравим не було спогаду, воно не в силах встояти перед потужним натиском часу.
Звичайно, з обивательської точки зору, будь-яку книгу і справді читати набагато довше, ніж подивитися по телевізору кіно або перегорнути журнал коміксів. Все-таки читання — це особлива форма життєдіяльності, яка вимагає перебувати в тексті надто довгий час.
Знайти в житті щось конкретне і по-справжньому цим цікавитись – вже саме собою досягнення.
Я належу до типу людей, які люблять і цінують усамітнення. Я люблю бути один. Або вірніше так: бути одному мені зовсім неважко.