Харукі Муракамі. Про що я говорю, коли говорю про біг
Коли біжиш марафон, на останніх метрах голова зайнята виключно думками про те, як скоріше добігти до фінішу, щоб усе це нарешті закінчилося. Ні про що інше вже не думаєш.
Коли біжиш марафон, на останніх метрах голова зайнята виключно думками про те, як скоріше добігти до фінішу, щоб усе це нарешті закінчилося. Ні про що інше вже не думаєш.
Небо люблю. Скільки завгодно можу на нього дивитися – не набридає. А коли не хочу, то просто не дивлюсь.
Я вважаю, що індивідуальність кожної людини перевершує будь-які категорії та загальні міркування.
Це ж чудово, коли хтось когось любить, і якщо кохання це від душі, то ніхто не кидається по лабіринтах.
- Слухай, - сказав він, - може, нам з тобою поєднатися в команду? Ми, за що не візьмемося, все так гарно виходить!
- А з чого почнемо?
- Давай пиво пити.
Коли людські душі зростаються так щільно, що й леза не просунути, – це величезна рідкість.
Коли все загине і зникне з лиця землі, лишиться, мабуть, лише гробова тиша та нескінченний морок.
Яким би яскравим не було спогаду, воно не в силах встояти перед потужним натиском часу.
Звичайно, з обивательської точки зору, будь-яку книгу і справді читати набагато довше, ніж подивитися по телевізору кіно або перегорнути журнал коміксів. Все-таки читання — це особлива форма життєдіяльності, яка вимагає перебувати в тексті надто довгий час.
Знайти в житті щось конкретне і по-справжньому цим цікавитись – вже саме собою досягнення.