Головне - сама установка: захищати себе кожен день свого життя. Якщо нездатна відбити напад, ти нічого не стоїш. Твоє ж безсилля поступово зжере тебе з тельбухами.

Конкретна мета спрощує життя.

Якщо дивитися здалеку, будь що здається красивим.

З нашого боку дороги — натуральний пекельний пейзаж, а на тому боці — світ людей, які ні в чому не бували на роботу. Доглядаючи людей, я поглядала на той бік. Люди ніби виявляли якийсь інтерес до того, що відбувається тут, але перейти через дорогу навіть не думали. Там зовсім інший світ. Начебто«мене це не стосується».

У житті, мабуть, будь-якої людини буває період, що потребує рішучих змін. Коли він підступить, треба одразу ж брати бика за роги. Міцно схопитися і вже не відпускати. Деякі люди розпізнають цей важливий момент, а деякі – ні.

Людей із досконалою долею не буває. Усі люди нескінченно недосконалі.

Лід - він вміє зберігати різні речі чистими та прозорими. Зберігати все, як є. І в цьому головне призначення льоду, його сутність.

Щоб потоваришувати з метеликом, потрібно спочатку самій перетворитися на шматочок природи. Вимкнути з себе людину, причаїтися всередині - і уявити себе деревом, травою або квіткою.

Наше життя — як карусель — ми лише обертаємось у певному місці з певною швидкістю. Наше обертання нікуди не спрямоване. Ні вийти, ні пересісти.

У трубці повисла могильна тиша. Схоже, дзвонили з якогось страшно тихого місця. А може, самі почуття цієї людини вже перетворилися на вакуум, який всмоктував усі навколишні звуки.