Фредрік Бакман. Друге життя Уве
Так, буває важко визнати, що помилявся. Особливо, коли помилявся так довго.
Так, буває важко визнати, що помилявся. Особливо, коли помилявся так довго.
Можна витрачати час на те, щоб помирати, а можна на те, щоб жити.
Зі страхами, як і з курінням: кинути не важко, важко не почати заново.
Але повернемося до суті справи: бабуся має дві суперздатності — рятувати чужі життя і виносити мозок. Можна сказати, що бабуся це супергерой з дисфункцією. Що таке дисфункція, Ельса подивилася у«Вікіпедії». Це коли все працює, але не зовсім так, як належить. І за це Ельса любить найбільшу бабусю.
Ельса впевнена, що це просто інша версія правди. Так бабуся називає брехню.
Сварка закипіла — не вгамувати. Прямо два чайники на плиті - хто кого пересвистить.
Дивна штука - кохання. Вона завжди застає тебе зненацька.
Якщо у тебе є бабуся, вважай, що за тобою ціла армія. Право онуків — знати, що є людина, яка завжди на твоєму боці. Незалежно від обставин. Навіть якщо ти помиляєшся. Особливо якщо ти помиляєшся.
Та й час теж дивна штука. Адже ми здебільшого живемо тим, що буде. Через день, через тиждень, через рік. Але ось раптом настає той болісний день, коли розумієш, що дожив до таких років, коли попереду не так багато, набагато більше - позаду. І тепер, коли попереду в тебе так мало, потрібно шукати щось нове, заради чого і чим тепер жити. Може, це пам'ять.
Світ міняють не такі, як усі, — казала бабуся. - Звичайним людям тут нічого не змінити і на Гулькін фіг.