«Можна витрачати час на те, щоб помирати, а можна – на те, щоб жити. Уве, треба йти вперед!
І вони пішли.

У нинішньому світі людина старіє, не встигнувши постаріти. Ціла країна стоїть і аплодує тому, що ніхто більше не вміє працювати на совість. Нестримна овація посередності. Ніхто не здатний сам змінити шини. Змонтувати світлорегулятор. Покласти плитку. Оштукатурити стіни. Здати назад на машині із причепом. Заповнити декларацію. Усе це зайві вміння, які втратили актуальність.

Уве чудово розумів, коли дружини подруги дивувалися: як це – з власної волі вставати зранку і весь день проводити з цим дундуком? Уве і сам дивувався: як? Він зібрав для неї книжкову шафу: вона  набила його книжками, в яких від кірки до кірки суцільно про почуття. Уве ж цінував лише те, що можна побачити, помацати. Бетон та цемент. Скло та залізо. Інструмент. Передбачувані речі. Прямі кути та чіткі інструкції. Проектні моделі та креслення. Предмети, які можна зобразити на папері. Сам Уве складався з двох кольорів – чорного та білого.

Бабуся з Ельсою любили разом дивитися вечірні новини. Іноді після цих новин Ельса питала у бабусі, чому дорослі постійно роблять дурниці. Бабуся відповідала: це тому, що дорослі теж люди, а люди за своєю природою гівнюки. Ельса заперечувала, що це нелогічно, адже крім дурниць дорослі встигають зробити багато хорошого. Наприклад, польоти в космос, Організація Об'єднаних Націй, вакцини, сирорізки. На це бабуся відповідала:«Весь фокус у тому, що жодна людинане є повністю говнюком, а й зовсім не бути ним теж не може. Важливо намагатися бути якомога меншим говнюком — але це найважче у житті».

Запам'ятай: тільки дурень думає, що сила та габарити – це одне й теж.

Уве, втім, безнадійним себе не вважав. Просто, на його думку, речі люблять місце та порядок. Не можна йти по життю, ось так легко розкидаючись і розмінюючись ними. Наче сталість нині нічого не варта. Нині люди змінюють старе на нове настільки швидко, що вміння робити щось довговічне стало непотрібним. Якість – кому вона тепер потрібна?

"Ніколи не затівай сварку з тим, у кого більше вільного часу, ніж у тебе".

«Знаєш, що найдешевше, коли ти батько? Про тебе завжди судять за найгіршими твоїми проявами. Ти можеш все робити правильно, але достатньо однієї-єдиної осічки, і ти назавжди залишишся тим батьком у парку, який дивився в телефон, коли дитині прилетіло по лобі гойдалками. Ми добу безперервно не спускаємо з них очей, але варто відволіктися на повідомлення в телефоні, і все найкраще миттєво знецінюється. Люди ходять до психотерапевта не для того, щоб обговорювати, як у дитинстві їм не прилетіло гойдалкою по лобі. Про батьків судять із їхніх помилок».

До Уве раптом доходить різниця між жорстокістю за потребою та жорстокістю навмисною.

- Все не так просто.
— Все не так просто, якщо тобі ніхто не пояснює, у чому справа.