Мене вражає це електричне поле високої напруги - відчутне, мерехтливе, - що виникає раптом між чоловіком і жінкою, які навіть не знайомі, без видимих причин, просто так, лише тому, що вони один одному сподобалися і щосили намагаються себе не видати.
Я не умів її любити, і ось вона мене більше не любить.
Мозок спотворює картини дитинства, малюючи його більш радісним або похмурим і вже принаймні куди цікавішим, ніж було насправді.
Екстазі змушує дуже дорого платити за кілька хвилин хімічної радості, яке воно дарує. Воно дозволяє увійти в кращий світ, у суспільство, де всі тримаються за руки і немає самотніх; воно змушує мріяти про нову епоху, в якій діє логіка Аристотеля, геометрія Евкліда, методи Декарта та економіка Фрідмана. Воно прочиняє вам все це, а потім раптом без жодного попередження захлопує прямо перед вашим носом двері.
Чи можна вигадати більш витончене катування, ніж розбудити людину дзвінком мобільника? Пронизливе брязкіт, підхльостується відчаєм, перетворюється на гуркіт відбійного молотка, скрегіт вагонних гальм, крик болю, оглушливе торохтіння, що бурить важку тишу ранкової порожнечі. Доведеться озватись, інакше смерть.
... я завжди всім незадоволений, що, як правило, властиве дітям, яким ніколи ні в чому не відмовляли.
Щоб позлити Летицію з Лілля, я кажу, що буду трахати іншу, думаючи про неї. Вона ніжно посміхається - як я не намагаюся, мені не вдається вивести її з себе - і повідомляє мені медовим голоском:
- Краще трахати її, думаючи про мене, ніж трахати мене, думаючи про неї.
Раніше я міг цілими днями бігати туди, куди мене запрошували, хоч мені це було зовсім нецікаво. А того дня, коли я навчився говорити«ні», я знайшов багато часу для себе і для того, що мені дійсно подобається. Це повністю змінило моє життя. Я вважав, що треба завжди говорити так, щоб тебе любили.