— Ця фабрика годує 80 осіб: робітників, їхніх дружин та малолітніх діток; крім того акціонерів та моїх родичів; на додачу ще мене самого. Але що про це: жінки від подібних розмов помирають від нудьги.
— Тому що жінки не створені для справ, їм більше личить говорити про дітей, сидіти вдома, га?
— Зовсім ні! Ні! Жінки, навпаки, створені, щоб виходити у світ, ходити вулицями, подобатися чоловікам, зводити їх з розуму, розбивати їм серця. Вони створені для того, щоб плавати на судах, їздити поїздами, бувати повсюди та всюди кружляти чоловікам голову.

Я перебуваю на шляху до розладу, душевної невлаштованості, нудьги.

Тільки зачинивши за собою двері, можна відчинити вікно в майбутнє.

Хотіти, бажати, сміти – це не ганебно. Соромно перестати бажати, не хотіти, не сміти. У надлишку немає  нічого страшного, страшний недолік. "Занадто" - слово куди більш пристойне, ніж "недостатньо".

Краще мати ґрунтовну причину для нещастя, ніж мізерну для щастя.

Вона любить, коли їй виливають душу, але не любить виливати свою.

Я стежила за собою: я звір, що стежить за іншим звіром, — усередині себе.

— Вибачте, будь ласка, — промовив Симон. — Ось дивно: я з самого ранку весь час перепрошую. Знаєте, я думаю, що я просто нікчемність. Повернувся Роже з трьома склянками і, почувши останні слова Симона, буркнув собі під ніс, що рано чи пізно кожен переконується у своїй нікчемності.

Може, саме тому, що я настільки ненавиджу те, що прийнято називати суттю життя, я так люблю життя у всіх його проявах.

Я ніколи не відмовлюся від думки, що тільки боротьба крайнощів у нас самих, боротьба протиріч, уподобань, неприйняття та інших жахів може дати крихітне уявлення про те, що є життя.