... що брехнею почалося, те брехнею й мало скінчитися; це закон природи.

Є жінки, які годяться тільки у коханки і більше ні в що.

Щастя над щастя, лише у його досягненні.

Вона свідомо у воду чи під ніж  іде, за тебе виходячи. Хіба це може бути? Хто свідомо у воду чи під ніж  іде?

Якби мені запропонували вибирати, усьому світові провалитися, чи мені чай  пити, я б відповів, що краще всьому світові провалитися, а мені щоб  пити чай.

Без віри в свою душу та її безсмертя буття людини є неприродним, немислимим і нестерпним.

Адже головний, найсильніший біль, може, не в ранах.

У кожній жінці є своя родзинка, але для того щоб її знайти, не потрібно кришити весь пиріг.

Немає людини, готової повторювати частіше російської:«яка мені справа, що про мене скажуть», або:«зовсім я не дбаю про спільну думку» — і немає людини, яка б більше російської (знову-таки цивілізованої) більше боялася, більше тремтіла спільної думки, те, що про нього скажуть чи подумають. Це відбувається саме від глибоко в ньому затаївшегося неповаги до себе, при неосяжному, зрозуміло, зарозумілості і марнославстві. Ці дві протилежності завжди сидять майже у будь-якій інтелігентній російській і для нього ж першої і нестерпні, так що кожен з них носить як би«пекло в душі».

Свобода не в тому, щоб не стримувати себе, а в тому, щоб володіти собою.