Федір Михайлович Достоєвський. Злочин і кара
Чи знаєте, наскільки одурманення може іноді полюбити жінка?
Чи знаєте, наскільки одурманення може іноді полюбити жінка?
Можливо, ти будеш її вічно любити, але, можливо, не будеш із нею завжди щасливий...
Хто винен, що вони нещасні і не вміють жити, маючи попереду по шістдесят років життя?
Хоч би в божевільню дім вчинити, чи що, щоб перевернувся якось увесь мозок у голові і розташувався по новому...
Та всі росіяни такі, і знаєте чому: тому що росіяни занадто багато і багатосторонньо обдаровані, щоб швидше знайти собі пристойну форму. Тут річ у формі. Здебільшого ми, росіяни, так багато обдаровані, що з пристойної форми нам потрібна геніальність. Ну а геніальності найчастіше і не буває, тому що вона і взагалі рідко буває. Це тільки у французів і, мабуть, у деяких інших європейців так добре визначилася форма, що можна дивитися з надзвичайною гідністю і бути негідною людиною. Тому так багато у них форма і значить. Француз перенесе образу _, серцева образа і не скривиться, але клацання в ніс нізащо не перенесе, тому що це порушення прийнятої та увічненої форми пристойності. Тому так і ласі наші панночки до французів, що форма у них хороша.
Є натури настільки прекрасні від природи, настільки нагороджені богом, що навіть одна думка про те, що вони можуть колись змінитися до гіршого, вам здасться неможливою.
Жахливо те, що краса є не лише страшною, а й таємничою річю. Тут диявол із Богом бореться, а поле битви – серця людей.
…У тісній квартирі навіть і думкам тісно.
Адже треба, щоб кожній людині хоч кудись можна було піти.