Фаїна Раневська. Менше пафосу, панове!

Якось Раневську запитали, чи була вона колись закохана.
- Аякже, - відповіла Раневська, - коли мені виповнилося дев'ятнадцять років, я вступила в провінційну трупу і одразу ж закохалася у першого героя-коханця! Такий красень був! А я була страшна як смертний гріх. Я його очима їла, але він не звертав на мене уваги. Але одного разу раптом підійшов і сказав шикарним своїм баритоном:«Дітю, ви ж біля театру кімнату винаймаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду у вас о сьомій годині».
Я побігла до антрепренера, грошей у рахунок платні взяла, вина купила, їжі всякої, одяглася, нафарбувалася - сиджу чекаю. О сьомій нема, о восьмій нема, о дев'ятій годині приходить... П'яний і з бабою!
«Діточку, – каже, – погуляйте десь пару годин, дорога моя!»
З того часу не те що закохуватися – дивитися на мужиків не можу: гади та мерзотники!

Докладніше