Чи є у світі інший героїзм, крім героїзму слабких?

Тільки краса варта любові і водночас зрима; вона  єдина форма духовного, яку ми можемо сприйняти через почуття та завдяки почуттю – стерпіти.

Адже коли кажуть тільки очі, вони звертаються на«ти», якщо навіть губи ще жодного разу не вимовили«ви».

Ми, люди, придумали телеграф і телефон і ще купу всяких сучасних новинок, що правда, то правда. А як подивишся на зірки, відразу розумієш, що по суті ми тільки черв'яки, жалюгідні черв'яки, і нічого більше.

Мистецтво і там, де йдеться про окремого художника, означає підвищене життя. Воно щасливить глибше, пожирає швидше. На особі того, хто йому служить, воно залишає сліди уявних чи духовних авантюр; навіть при зовні монастирському житті воно породжує таку розпещеність, перетонченість, втому, нервозну цікавість, які навряд чи ляже породити життя, найбурхливіше, сповнене пристрастей і насолод.

Трапляється, людиною опановує такий пригнічений стан духу, що все те, що зазвичай його сердить і викликає в ньому здорову реакцію невдоволення, раптом починає томити його довгим, тупим, безмовним сумом.

Самотність породжує оригінальну, сміливу, страшно прекрасну — поезію.

Бувають шлюби, виникнення яких не може собі уявити навіть найхудожніша витончена фантазія. Їх слід приймати, як приймаєш у театрі химерні поєднання протилежностей, старості та тупості з красою та життєрадісністю, які є передумовою для математично точно розрахованого фарсу.

Для того щоб значний твір відразу ж впливав углиб і вшир, має існувати таємна спорідненість, більше того, подібність між особистою долею автора і долею його покоління.

Амра була надто дурна, щоб мучитися докорами совісті.