Тетяна Соломатина. Великий собака

Напрочуд бездонна дитяча чаша пізнання. Не випити спраглий. Поки що він, на жаль, не подорослішає. І його не перестануть переповнювати до країв сліди крапель дощу на мокрому піску, рвана пристрасть відкритого вогню, ніжне смарагдове хвилясто-хитке кільце нескінченності не виявиться звичайною водорістю ламінарією, а запах бузку не стане таким же звичайним і нецікавим для нюху, як старий старого російського слюсаря
Докладніше

Тетяна Соломатина. Псигосп

- Гаразд, скажи мені, як психолог психологові, що робити?
- Знайти такого, що закохається вуха, і доїти його, як корову. Не викаблучуватись. Це як психолог психолога. А як відьма іншій істоті я тобі нічого не скажу. Бо не знаю. Я не хочу знати. І не можу знати. У світ таких, як ти, таким як я, доступ закритий. Блок. Кордон на замку.
– Ну, пішла танцювати губернія. Скажи, що мені робити?
- Жити. *** це життя – це недобре. Але не фатально.

Докладніше