Жінки не можуть зберігати таємниці, але жодна з них не розбалакає те, що у неї на серці.

Навіть якщо немає жодного зрадника, люди його все одно відшукають.

Якщо іскра є, деякі швидше за все побачать її тьмяне свічення в темряві рано чи пізно. І якщо ви роздмухаєте цю іскру, одного разу вона  розгориться величезним, палаючим багаттям.

Час все лікує, чи ви хочете цього чи ні. Час все лікує, все забирає, залишаючи наприкінці лише темряву. Іноді в цій темряві ми зустрічаємо інших, а іноді втрачаємо їх знову.

Багаття догоріло. Зірки вже блідли. Вітер так і не вгамувався. Вітр теж мав свою історію, яку він розповідав у порожнечу.

Вона не знала, від пана її дар чи від диявола, і тепер раптом, коли зрозуміла, що їй все одно, її охопило майже невимовне почуття полегшення — немов упав з плечей важкий тягар, який вона носила  все життя.

Люди думають, що перше кохання — суцільна романтика і немає нічого романтичнішого за перший розрив. Сотні пісень склали про те, як якомусь дурню розбили серце. Ось тільки вперше серце розбивається найболючіше, і гоїться повільніше, і шрам залишається найпомітніший. І що у цьому романтичного?

Є такі сльози, які треба виплакати обов'язково, у будь—який час дня та ночі, виплакати, щоби все всередині перегоріло.

Знаєш, що мексиканці говорять про Тихий океан? Кажуть, що він не  пам'ятає.

Я думаю, що бути батьком — це частково намагатися вбити свою дитину.