Це буде так, ніби мене ніколи не було.

— Мама часто кидала його в дитинстві, — подумала Лі.
- Мабуть, на голову.
— А ще він гриз ґрати від ліжечка.
— Наївся свинцевих білил?
- Схоже.

Ти тепер сильна, непереможна і так далі, але зрозумій, з кожною секундою поряд з тобою, з кожною годиною, з кожним роком, сторіччям — я дорожу тобою ще більше. Страх втратити тебе... Я... Я... просто не можу його контролювати.

— Ти знаєш, чому мені довелося сказати ні, — прошепотів він. - Ти знаєш, що я теж хочу тебе.
- Хочеш? - З сумнівом прошепотіла я.
- Звісно хочу! Ти дурне, гарне, гіперчутливе дівчисько. - Він засміявся, і потім тихо додав: - Хто ж тебе не хоче? - Начебто позаду мене вишикувалася черга з суперників, що б'ються за місце, тільки й чекають, коли я зроблю помилку і надам їм шанс... - Ти надто бажана.

Еммет з цікавістю спостерігав, як Едвард допомагає мені вилізти з машини. Його очі зупинилися на моїй руці, яку я наганяла біля грудей.
Еммет посміхнувся.
- Белла, ти знову впала?
Кинувши на нього лютий погляд, я відповіла:
- Ні, Еммет. Я просто рушила по морді вервольфу.
Еммет моргнув, і потім вибухнув гучним реготом.

Мене нудить від цього, Джейкоб. Ти можеш уявити, як мені? Мені навіть не подобається Белла Свон. А ти змушуєш мене вбиватися по цій любительці кровопивців, немов я теж закохана в неї. Тобі хоч відомо, чому мене це так бентежить? Вчора вночі, наприклад, я впіймала себе на думці, що мрію її поцілувати! І що, чорт забирай, накажеш мені з цим робити?

- Він тебе не вдарить...
- Це ти так думаєш, а перевіряти мені!

- Скільки тобі років?
- 17.
- І давно тобі 17?
- Доволі давно...

— Але я перевертень, — сказав він неохоче, і з очевидною огидою додав: — А він вампір.
— А я«Діва» з гороскопу! — роздратовано гукнула я. (- Але ж я все одно перевертень, - неохоче сказав Джейк. І з огидою додав: - А він залишається вампіром.
- А я Діва! - заволала я, не витримавши.)

Мені начхати, хто перевертень, а хто вампір. Якщо Анжела раптом виявиться відьмою, вона  теж може приєднуватися.