— Знаєте… — сказав Selerian, — адже ми, люди зовнішнього світу, схожі на Богів для всіх цих… Ну які в Пілоні живуть…
— Ти хотів сказати місцеві? Ну ти в чомусь маєш рацію... — відповів я.
— Як на мене, ми нічим від них не відрізняємося… — сказав Інтурист, — Єдина відмінність того, що ми безсмертні. Про інкарнацію я мовчу, це не рахується.
— До всього іншого, ми лише гравці… — додав Велес своїм штучним голосом. — Хоч і потрапили сюди не по своїй волі.
— Навіть якщо ми творці цих світів? - Запитав Selerian.
— Навіть якщо так… — відповів Інтурист.

Смерть змінює людей не лише зовні. Я чув, що людина з кожною смертю ніби повертається назад у часі і чим більше часу минуло з останньої смерті, тим помітніше це відбувається. Але я думав це лише чутки…

Сумна історія світу, що загинула від хвороби. Навіть не знаю, що страшніше, стати зомбі чи померти від зомбі.

На вулиці була вже ніч, час не тільки зла, а й мисливців на зло.