З нами відбувається те, що ми всередині. Наші надглибинні почуття визначають наше здоров'я, нашу долю, наше майбутнє і навіть майбутнє наших дітей.

Всі ми в глибині душі насправді боїмося любові, тому що вона дає не лише насолоду. Вона  змушує людину бути моральною, вона  змушує прощати і жертвувати, дбати та виховувати. Вона  змушує нас змінюватися, а зміни часто супроводжуються втратами та стражданнями. Любов змушує нас бути відповідальними за близьких, за сім'ю, за все людство. Вона  змушує нас відмовлятися від пожадливості, гніву і жадібності. Чим довше ми живемо без любові, що з'єднує нас з Творцем, тим сильніше ми її боїмося і тим більші страждання вона  нам доставляє.

Лише горда душа може сприймати приниження.

Сенс роботи, сенс молитви, сенс роботи над собою не в тому, щоб щось випросити, а щоб через молитву змінитись.

Зло є неконтрольоване добро.

І лід  тане, коли ми світимо, і серця відкриваються, коли ми любимо, і люди змінюються, коли ми відкриті, і чудеса трапляються, коли ми віримо!