Сергій Лук'яненко. Принцеса стоїть смерті

Вона торкнулася моєї руки.
— Ми перемогли...
Я глянув у вічі — блакитні, як небо Землі, в яких була радість і захоплення, спокій і впевненість. У яких не було і не могло бути кохання.
Ми перемогли. Я програв.

Докладніше