— Я дуже люблю осінні похмурі дні, — сказав Їжачок. — Сонечко тьмяно світить, і так туманно-туманно…
— Спокійно, — сказав Ведмедик.
- Ага. Наче все зупинилося і стоїть.

— Ось ми з тобою говоримо, говоримо, дні летять, а ми з тобою все говоримо.
— Говоримо, — погодився Їжачок.
— Місяці минають, хмари летять, дерева голенькі, а ми всі розмовляємо.
— Розмовляємо.
— А потім усе зовсім пройде, а ми з тобою вдвох лишимося.
- Якби!
— А що ж із нами станеться?
— Ми також можемо пролетіти.
— Як птахи?
- Ага.
- А куди?
— На південь, — сказав Їжачок.