Легко не красти. Тим паче – не вбивати. Легко не бажати дружини свого ближнього. Набагато важче – не судити. Можливо, це і є найважчим у християнстві. Саме тому, що гріховність тут невідчутна. Подумаєш – не суди! А тим часом,«не суди» – це ціла філософія.

Три речі може зробити жінка для російського письменника. Вона  може годувати його. Вона  може щиро повірити у його геніальність. І, нарешті, жінка може дати йому спокій. До речі, третє не виключає другого та першого.

Щось змушує чоловіка бути особливо делікатним з уявними коханцями його дружини.

Приховати любов ще складніше, ніж симулювати її.

Діма був гарною людиною. Пороки його полягали у відсутності недоліків. Адже недоліки, як відомо, приваблюють більше, ніж переваги. Або, як мінімум, викликають сильніші почуття.

Навколишні люблять не чесних, а добрих. Не сміливих, а чуйних. Не важливих, а поблажливих. Інакше кажучи, безпринципних.

Можливо, батько і ненавидів тиранію. Але при цьому відчував повагу до її масштабів.

Якщо жінка радісно й без трагедій віддається, це найбільший дар  долі. І розплатитися з цього рахунку можна лише коханням.

Віддатися людині, яка плутає Толстого з Достоєвським!... Я особисто цього не розумію...

Ревнувати - це мстити собі за помилки інших...