Роберта Джелліс. Дракон та троянда
У той день, коли мені доведеться засумніватись у тобі, я вже буду досить старим. Того дня дядько, я зрозумію, що Бога немає, що цей світ і все інше – це створення якогось величезного зла, і що добро не існує.
У той день, коли мені доведеться засумніватись у тобі, я вже буду досить старим. Того дня дядько, я зрозумію, що Бога немає, що цей світ і все інше – це створення якогось величезного зла, і що добро не існує.
Він тремтів, оживляючи в пам'яті жахіття, пережите ним самим, і – на власний подив – плачучи над тими дітьми, які поодинці зіткнулися з ще більшим жахом і померли в страху.
Він провів рукою по обличчю, роздратований своїми почуттями до ворогів, які, швидше за все, не стали б витрачати своїх почуттів на нього. Якщо вже плакати, подумав Генріх, то краще про себе.
Віра у свою правоту надає людині сили та терпіння, і навпаки, почуття провини виснажує сили людини.
Кожному дано пройти свій шлях або тьмяною, але спокійною рівниною нехитрих подій, або через високі гори насолоди і щастя, що чергуються з глибокими і похмурими долинами горя і болю. Не може бути вершин радості без ущелин страху.