Тому я не люблю вихідні. Тільки налаштуєшся посидіти біля каміна з філіжанкою кави в кріслі-качалці...
І тут БАЦ. З'ясовується, що в тебе немає  ні каміна, ні кави, ні крісла-гойдалки.

Я помітила по всьому своєму житті, що кризи для мене - найулюбленіший час. У мене це скоріше розпач. І я люблю поринути у нього. Воно так поживне. Напевно, дивно, але я намагаюся повністю віддаватися цьому почуттю. Не все ж себе зберігати, їсти та насолоджуватися. Розпач стимулює до чогось нового. Дає думки, емоції, змушує рухатися далі.

А зараз я просто переживаю без тебе час.

Якщо ви когось по-справжньому дуже любите, він вас полюбить теж, у нього просто немає  шансу цього уникнути.

У мене що гірше, то більше усміхаюся. Захист такий.

Кожна людина хоч раз у житті хотіла когось убити, включаючи себе.

Якщо любиш людину, тобі цікава кожна деталь його життя.