Світ - це стічна канава, в якій ми борсаємося, намагаючись прибитися до берега. Господи вибач, та де він, цей берег? Ніколи до нього не прибитися, бо берега нема! Ми — щури, що тонуть у нечистотах, а тобі всі маяки мріють.
Поки весь народ – маси – не цитує ще Хартію вільностей та конституцію, немає підстав для занепокоєння.
Справжній жах — це коли бачиш щось знайоме, але настільки змінене, що його впізнаєш.
— Одне втратиш, інше знайдеш, — розмірковував він. — Щось покинеш, до чогось прийдеш.
Її цікавило не те, як робиться щось, а навіщо і чому. А подібна допитливість небезпечна.
Раптом життя перестає здаватися кумедним. Вона є реальною. Життя - це така штука, яка готова витекти з твоїх жив за найменшого приводу.
Кожне місто - Нью-Йорк, Чикаго - з усіма своїми мешканцями здалеку здається просто вигадкою. І не віриться, що і я існую тут, у штаті Іллінойс, у маленькому містечку біля тихого озера. Всім нам важко повірити, кожному важко повірити, що всі інші існують, тому що ми надто далеко один від одного. І як же втішно чути голоси і шум і знати, що Мехіко – Сіті все ще стоїть на своєму місці і люди там так само ходять вулицями і живуть…
Але людина не може жити без символів та ярликів.
Коли на фільм витрачається мало грошей, люди краще працюють — вони починають ворушити мізками, а не сподіватися на техніку.