Цілий рік, Джонні, цілий рік нещасне чудовисько лежить у безодні, за тисячі миль від берега, на глибині двадцяти миль, і чекає. Йому, можливо, мільйон років, цьому самотньому звірові. Тільки уяви собі: чекати мільйон років. Ти міг би?
Кістки були покладені дуже акуратно — як дрова в ліс, а поверх них такими ж рівними рядами лежали черепи.
Якщо взяти наполовину хорошого чоловіка і наполовину хорошу жінку і скласти їх найкращими половинками, вийде одна хороша людина, цілком хороша.
Там, де вода лизала піщаний берег, стояв палац. Він був збудований наполовину. Так само, як колись ми будували з Таллі: наполовину вона, наполовину я. Я нахилився і побачив ланцюжок маленьких слідів, що виходять із озера і повертаються назад у воду. Тоді я все зрозумів. — Допоможу тобі закінчити, — сказав я.
Мені ніколи не хотілося проникнути за лаштунки, щоб розгадати секрет фокусника. Мені достатньо було, що ілюзія існує.
Ніщо не губиться, ніщо не минає безслідно. Якщо ви мандрували безмежними просторами і наважувалися любити всякі дурниці, ви зможете навчитися чомусь навіть від найпримітивніших штуковин, підібраних на життєвому шляху і відкладених убік.
— Я виріс у злиднях, але ніколи не крав.
— Може, ти не мав зручного випадку.
Ось як суспільство панує над свідомістю людини. Воно змушує людину почуватися винною навіть тоді, коли начебто й немає підстав для цього...
Кохання завжди щось десь будує. Інакше вона згасає. Все своє спільне життя ви будуєте - будуєте себе, будуєте вдома, виховуйте дітей. Якщо один зупиняється, тоді виходить лише половина всієї будівлі. Зрештою воно розсипається, як картковий будиночок.
Мені здається сонце - це квітка,
Цвіте воно лише одну годинку.