— У деяких випадках матері ненавидять своїх дітей, і ми, лікарі, вважаємо це цілком природним. Ми маємо навіть спеціальний термін для цього явища — амбівалентність. Здатність ненавидіти, люблячи. Коханці, наприклад, дуже часто ненавидять один одного. Діти ненавидять матерів...
— Я ніколи не відчував ненависті до своєї матері.
— Звичайно, ти цього не визнаєш. Люди не люблять зізнаватись у таких речах. Найчастіше ця ненависть буває абсолютно несвідома.

Ти знаєш, і я знаю, що я містер Ніхто з Ніоткуда, на шляху до Вічності, з погаслим ліхтарем і без жодної свічки.

Вона не могла говорити з ним, тому що не знала слів, які він знав, а він не розумів слів, які вона говорила.

Коли живеш увесь час поряд з людьми, вони не змінюються на йоту. Ви дивуєтесь змін, що відбулися в них, тільки якщо розстаєтеся надовго, на роки.

Бо тільки молоді бачать життя попереду, і тільки старі бачать життя позаду; інші, ті, що з-поміж них, так зайняті життям, що нічого не бачать.

Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.

Я завжди вважала, що справжнє кохання визначає дух, хоча тіло часом відмовляється цьому вірити.

Вони балакають цілий вечір, а про що — назавтра ніхто вже й не згадає.

Чому вогонь повний для нас такої невимовної принади? Що тягне до нього старого і малого? Вогонь - це вічний рух. Те, що людина завжди прагнула знайти, але так і не знайшла. Або майже вічне. Якщо йому не перешкоджати, він би горів, не згасаючи протягом усього нашого життя. І все-таки що таке вогонь? Таємниця. Загадка! Вчені щось лепікають про тертя та молекули, але, по суті, вони нічого не знають. Головна краса вогню в тому, що він знищує відповідальність та наслідки. Якщо проблема стала надто обтяжливою — до печі її.

Ми невинні люди. У кожному вимерлому місті є свої примари.