Майбутньому ченцю треба бути, як то кажуть, чи залізним, чи золотим — або мати дуже велике терпіння, або дуже сильну любов і лагідну душу.

Російські люди, які читають багато, перебувають у активному пошуку живого Бога. Для мене це безперечно.

Часто зовсім не потрібен старець, потрібен просто друг.
Цей тотальний пошук старців у наш час є ознакою глибокої самотності. Люди самотні й часто нікому не потрібні зі своїми проблемами:«А ти знаєш, мені погано на душі...» - Та всім погано! Кому зараз добре?» А краще б інакше:«Ти здоровий? Як у тебе справи? Чи все в тебе добре? Це нормально — цікавитись людьми, питати. Взагалі існує таке святе запитання:«Як у тебе справи? Чим я можу тобі допомогти?"

Сльози говорять про людину більше, ніж усі слова, які вона може про себе сказати.

Найбільше заняття на землі – це молитися Богові.

Чому православні люди не люблять сидіти у храмі, наприклад? Тому що розуміють, що стояння саме по собі — нехай мінімальна, тілесна, але все ж таки жертва Богу.

Преподобний Серафим Саровський радив сумним черницям пожувати хліба. Хлібочок, мовляв, тугу і прожене. Є в хліба така сила, але на людину, що переситілася, вона  не діє. Потрібно вміти постити і утримуватися, щоб зрозуміти житній окраєць як милість Божу - і втішитися.

Святі кажуть, що коли людина знаходить свою половину, весь світ втрачає ознаки статі. У нього є«вона», решта — просто люди.