Радищев – не письменник, він – родоначальник та основоположник. З нього починається довгий ланцюжок російського дисидентства. Радищев народив декабристів, декабристи – Герцена, той розбудив Леніна, Ленін – Сталіна, Сталін – Хрущова, від якого походить академік Сахаров.

Судити про кріпацтво за Радищевом, — мабуть, те саме, що оцінювати античне рабство за«Спартаком».

При цьому Радищев теж намагався бути смішним і легковажним, але його душив викривальний і реформаторський пафос. Він хотів одночасно писати тонку, витончену, дотепну прозу і приносити користь вітчизні, бичаючи пороки та оспівуючи чесноти. За змішання жанрів Радищеву дали десять років.