Потім настав день, коли звільнили і У. Т. Квіста. Для нього це було певною мірою несподіванкою. Адже він працював у фірмі з дня її заснування і був переконаний, що є одним із найздібніших службовців. Але боротьба за існування та родинні зв'язки вирішили справу.
Дощовим сірим буденним днем, коли здоровий глузд підказує, що треба сидіти вдома, під захистом стін, якщо, звичайно, ти маєш таку можливість, печерна тіснота кімнати може подіяти гнітюче, якщо тобі нічим себе зайняти, а на душі неспокійно.
Він не мав здатності жити, не думаючи, де буде їсти і де прихилити голову на ніч. Він не мав незламної відваги і життєлюбності волоцюги.
Він був серед тих, кого називали«опорою суспільства». Вірив у приватне підприємництво та свободу особистості. Вважав, що якщо людина в цьому світі не досягла успіху, значить винна вона сама. Знання та праця завжди знайдуть своє місце та повагу у суспільстві.
Для чоловіка бідність у моральному плані була своєрідною смиренною сорочкою. Відсутність грошей встановила суворі та непереборні межі помірності та задоволення своїх життєвих потреб. А для жінки бідність і відсутність грошей могли призвести до великої спокуси. У жінки на крайній випадок завжди є так звана«найдавніша у світі професія».