Позитивні люди діють на нерви, погані на уяву.

Люди завжди сміються з своїх трагедій, — це єдиний спосіб переносити їх.

Царі ніколи не повинні давати слова. Не стримують вони його це жахливо. Стримують це теж жахливо.

Якби Природа була зручна, людство ніколи не винайшло б архітектуру, а я особисто віддаю перевагу будинку відкритому простору. У будинку ми відчуваємо власну пропорційність. Тут все підпорядковане нам, нашим смакам та цілям. Егоцентризм, настільки необхідний людині відчуття власної гідності, цілком породжений кімнатним життям. Зовні людина стає абстрактною і безособовою, індивідуальність зовсім покидає її.

Одним дано дуже багато, а іншим зовсім мало. У світі панує несправедливість, і благами вона  обдаровує лише небагатьох, а ось горе відміряє щедрою рукою.

Поцілунок - щось більше, ніж перший чуттєвий контакт двох тіл; це вихід двох закоханих душ.

Коли людина діє, вона маріонетка; коли він описує, він поет.

Як щасливий той, хто змив свій гріх
Дощем гарячих сліз,
Розбитим серцем викупив
І муки переніс, -
Бо тільки до поранених сердець
Знаходить шлях Христос.

Губи твої мають такий гіркий смак. Чи не смак це крові?... А може, смак кохання?... Кажуть, у кохання гіркий смак… Ну і що з того, що гіркий? Що з того? Я поцілувала тебе в уста, Йоканаан.

Тим, хто вірний у коханні, доступна лише її банальна сутність. Трагедію любові пізнають лише ті, хто зраджує.