Гаррі, уявіть собі дівчину років сімнадцяти, з ніжним, як квітка, обличчям, з голівкою гречанки, обвитої темними косами. Очі – сині озера пристрасті, губи – пелюстки троянд.

Звичайно, в пеклі немає  місця великим устремлінням; там немає ні хибних прагнень недосяжного ідеалу, ні марних надій, ні гірких розчарувань. Там нам не доведеться прикидатися тими, ким ми не є, і ми здобудемо справжнє заспокоєння розуму, а наші тіла матимуть можливість розвивати ті здібності, якими обдарувала їхня природа. Ми позбудемося необхідності лицемірити і обманювати, і страх перед тим, що всі дізнаються, хто ми насправді, ніколи не мучить нас.

Керуватися розумом – у цьому є щось неблагородне. Це означає – зраджувати інтелект.

Людина робить фатальні помилки не тому, що поводиться безрозсудно (хвилини, коли людина безрозсудна можуть приносити їй і найбільші удачі в житті) а якраз від зайвої розсудливості. Ось головна причина безглуздих вчинків.

У жінок просто дивовижна інтуїція. Вони помічають усе, окрім очевидних речей.
(Жінки мають приголомшливий інстинкт. Вони можуть виявити все, крім очевидного.
У жінок разюча інтуїція, і ніщо не залишається ними непоміченим, крім очевидного.)

Суспільство відчуває воістину ненаситну цікавість до всього, що цікавості не заслуговує.

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону — ось вічний парадокс у житті людини, який можна відчути щохвилини.

Дивний ви народ, художники! Зі шкіри лізете, щоб добитися популярності, але, як тільки вона  приходить, не ставите її ні в грош.

Ось типова жінка! Сентиментує на словах, залишаючись при цьому найдосконалішою егоїсткою.
(Як це типово для жінки! Ви говорите так сентиментально, а самі залишаєтеся наскрізь егоїсткою.)

І, розпростершись на підлозі,
Щоб страх перемогти,
Молилися богу вперше
Безбожники всю ніч.