У чужих драмах є щось безмірно жалюгідне.

Ви справді думаєте, що тільки слабкі люди піддаються спокусам? Запевняю вас, є такі спокуси, що для того, щоб їм піддатися, потрібна сила, сила та мужність. Поставити все життя на карту, всім ризикнути в якусь мить — не важливо, заради влади чи заради задоволення, — ні, це не слабкість! Тут потрібна диявольська мужність.

Досвід не має жодного морального значення; досвідом люди називають свої помилки. Моралісти, як правило, завжди бачили в досвіді засіб застереження та вважали, що він впливає на формування характеру. Вони славили досвід, бо він вчить нас, чого слід слідувати і чого уникати. Але досвід не має рушійної сили. У ньому так само мало дієвого, як і в людській свідомості. По суті, він тільки свідчить, що наше майбутнє зазвичай буває подібне до нашого минулого і що гріх, скоєний одного разу зі здриганням, ми повторюємо в житті багато разів – але вже із задоволенням.

Прийнявши дуже ретельні запобіжні заходи, ми іноді видаємо себе.

— Які жорстокі добрі жінки!
— Які слабкі погані чоловіки!

Тетрарх бачити неспроможна трупів, крім трупів тих людей, яких убив сам.

Люди завжди руйнують те, що найбільше люблять.

Адже порок завжди накладає свій друк на обличчя людини. Його не приховаєш.

Я не хочу заробляти собі на життя, я хочу жити.

І вони анітрохи не обурювалися його неподобством. Адже і соловей, який вечорами співав у апельсинових гаях так солодко, що навіть місяць іноді схилявся послухати його, був і сам не великий красень...