Ми називаємо свій вік  утилітарним, а тим часом ми не вміємо користуватися жодною річчю на світі. Ми забули, що Воді дано омивати, Вогню очищати, а Землі бути матір'ю. Тому Мистецтво наше належить Місяцю і грає з тінями, тоді як грецьке Мистецтво, що належить Сонцю, мало справу з реальними предметами. Я впевнений, що сили стихій зазнають очищення, і мені хочеться повернутися до них і жити серед них. Звичайно, такій сучасній людині, як я, завжди радісно хоча б просто дивитися на світ. Я тремчу від радості, коли думаю, що в самий день мого виходу з в'язниці в садах будуть цвісти і ракитник, і бузок і я побачу, як вітер увірветься в струменевезолото ракітника - і весь світ навколо мене стане арабською казкою.

Пекло виявиться раєм для тих, кого природа створила для нього. Хіба тварини ремствують, що не створені бути людьми? Думаю, ні. Тоді чому ми повинні відчувати себе нещасними через те, що не народжені ангелами?

Всі ми в стічній канаві, але деякі з нас дивляться на зірки.

Не треба дивитися ні на людей, ні на речі. Треба дивитися лише у дзеркала. Тому що дзеркала відображають лише маски.

Уява дана людині, щоб втішити її в тому, чого в неї немає, а почуття гумору – щоб втішити тим, що має.

У кожному з нас є і рай, і пекло.

Помірність — надзвичайно згубна звичка.

Ось і злить мене в жінках. Обов'язково їм подавай доброго чоловіка. Причому, якщо він гарний із самого початку, вони його нізащо не полюблять. Їм треба полюбити його поганим, а кинути — на противагу добрим.

Я живу в постійному страху, що мене зрозуміють правильно.

Найглибша річ – це шкіра.