Оскар Уайльд. Соломія
Царі ніколи нікому не повинні давати клятву. Якщо вони не можуть її утримати, це жахливо; якщо можуть, це і жахливо.
Царі ніколи нікому не повинні давати клятву. Якщо вони не можуть її утримати, це жахливо; якщо можуть, це і жахливо.
— Ось він нарешті справжній закоханий, — сказав собі Соловей. — Ніч за ніччю я співав про нього, хоч і не знав його, ніч за ніччю я розповідав про нього зіркам, і нарешті побачив його. Його волосся темне, як темний гіацинт, а губи його червоні, як та троянда, яку він шукає; але пристрасть зробила його обличчя блідим, як слонова кістка, і скорбота наклала печатку його чоло.
Що за невловима могутність прихована в цій незграбній дрібничці, у цій короні, що змушує людину відчувати себе божеством, коли вона носить її? Тримати в долонях цей маленький яскравий світ, одним помахом руки досягати крайніх меж землі, борознити морські простори, перетворити сушу на торну стежку для походів свого війська — ось що таке носити корону! Найостанніший мужик у Росії, якого хтось любить, коронований краще за мене. О, як кохання зрушує чашу терезів! Наскільки бідною постає найбільша імперія цього світу порівняно з любов'ю!
Господь, створюючи людину, дещо переоцінив свої сили.
(Я думаю, що Бог при створенні людини дещо переоцінив свої здібності.)
Якби ми, чоловіки, одружилися з жінками, яких стоїмо, погано б нам довелося!
Чоловіків дуже гарних жінок я належу до розряду злочинців.
Натурники багатії, досить рідкісні в наші дні. Але їй богу, багата натура ще рідше!
Йому подобається бути незрозумілим. Це ніби підносить його над оточуючими.
Молитва повинна залишатися без відповіді, інакше вона перестає бути молитвою і стає листуванням.