…я став потайливим, мені подобається мати від людей таємниці. Це, мабуть, єдине, що може зробити для нас сучасне життя захоплюючим і загадковим. Звичайна дрібниця набуває дивовижного інтересу, як тільки починаєш приховувати її від людей.
Усі співчують нещастям своїх друзів, і лише небагато — радіють їхнім успіхам.
Не годиться уподібнюватися Нарцису, схилившись над фотографією; навіть воді не можна довіряти; очі люблячого - ось єдине надійне дзеркало.
"Завжди"!... Яке жахливе слово! Я здригаюся, коли чую його. Його особливо люблять жінки. Вони псують всякий роман, прагнучи, щоб він тривав вічно. До того ж«завжди» – це порожнє слово. Між капризом та«вічним коханням» різниця лише та, що каприз триває дещо довше.
Треба продовжувати життя з того, на чому вона вчора зупинилася, і ми з болем усвідомлюємо, що приречені безперервно витрачати сили, повертаючись у тому ж стомлюючому колі звичних стереотипних занять. Іноді ми в ці хвилини відчуваємо пристрасне бажання, розплющивши очі, побачити новий світ, що перетворився за ніч, нам на радість, світ, в якому все набуло нових форм і одягнулося живими, світлими фарбами, світ, повний змін і нових таємниць, світ, де минулому немає місця або відведене місце дуже скромне, і якщо це минуле ще живе, то принаймні не у вигляді зобов'язань або жалю, бо навіть у спогаді про щастя є своя гіркота, а пам'ять про минулі насолоди завдає біль.
Чому, наприклад, запах ладану налаштовує людей містично, а сіра амбра розпалює пристрасті? Чому аромат фіалок будить спогади про померлу любов, мускус туманить мозок, а чампак повертає уяву? Мріючи створити науку про психологічний вплив запахів, Доріан вивчав дію різних пахучих коренів і трав, запашних квітів у добу дозрівання їх пилку, ароматних бальзамів, рідкісних сортів запашного дерева, нарда, що розслаблює, ховання, від запаху якої можна збожеволіти, алое, який, як то кажуть, зцілює душу від меланхолії.
Ви, скажімо, уявляєте себе людиною сильною і думаєте, що вам ніщо не загрожує. А тим часом випадкове освітлення предметів у кімнаті, тон ранкового неба, запах, котрий колись улюблений вами й навів невиразні спогади, рядок забутого вірша, який знову зустрівся вам у книзі, музична фраза з п'єси, яку ви давно вже не грали, — ось від яких дрібниць залежить перебіг нашого життя.
Лорд Артур ні на хвилину не жалкував про те, що вистраждав заради Сібіл, а Сібіл, зі свого боку, подарувала йому найкраще, що може дати жінка чоловікові: ніжність, любов та поклоніння. Їхнє романтичне кохання не вбило реальності. Вони назавжди зберегли юність.