Ольга Шерстобітова. Сльози моря
Ніч видалася темною, майже непроглядною. Вдалині чувся грім, і блискали гострі блискавки. Море пінилося, обрушувалося на прибережні скелі. Я дивилася на буяння стихії і шкодувала, що невдовзі не зможу більше їм милуватися. Ні про що не шкодувала і не плакала, а ось про море… вже сумувала. Дивне відчуття. Неправильне.