Ольга Громико. Космоолухи: поряд
Кашеварила сьогодні Джилл, тож на сніданок справді була каша, на будь -який смак — рідка, густа, комковата чи пригоріла, дивлячись із якої частини каструлі зачерпнути.
Кашеварила сьогодні Джилл, тож на сніданок справді була каша, на будь -який смак — рідка, густа, комковата чи пригоріла, дивлячись із якої частини каструлі зачерпнути.
Кіборг - біологічний організм, що містить механічні чи електронні частини. У якомусь сенсі кіборг можна вважати навіть бабусю зі вставними зубами, але в даному випадку автори мають на увазі більш досконалу модель.
Справжній воїн повинен уміти і готувати, і прати, і цілодобово обходитися без їжі та сну. Одна справа — охоче помахати мечем на тренуванні, вимити руки і піти в сад нюхати квіточки, мріючи про військову кар'єру, і зовсім інша — повертатися в табір після багатогодинної різанини, коли в одному плечі в тебе стирчить стріла, на іншому висить смертельно поранений товариш, і ніхто не чекає тебе біля вогнища з мискою юшка і чистою білизною, а на світанку треба знову йти в бій.
Сніг... він примудряється залетіти навіть у сни... навіть у літо, бо зима мені чомусь ніколи не сниться.
— Знайдеться твій щурек, з корабля йому нема куди подітися! Як він хоч виглядає? Попереджу хлопців, нехай дивляться.
— Сіренький, у лисинах, — вдячно зачастувала Поліна. — Вуха великі й лисі, лапки криві, очі червоні, розкосі, і між ними третій недорозвинений — теплочутливий. Тільки скажіть, щоб вони Мосю не вистачали руками! Він кусається. І дряпається. І взагалі дикий, тож кликати його, чесно кажучи, марно.
— А навіщо він тобі такий потрібний? — здивувався капітан.
- Ну як навіщо?! - Округлила очі лаборантка - Він же лапочка!
Жити, щоб вибрати. Не найкрасивішого, але найнадійнішого. Кому без сорому підкориться сильна і без побоювання довіриться слабка. Хто продовжить тебе і продовжиться в тобі.
— Чи не погодиться пані відьма розділити з її покірним слугою мізерну трапезу?
- Дякую, я вже пообідала, - в тон йому відповіла я.
— Невже навіть кави не бажаєте?
— Ні, не прошу.
— А посидіти побалакати в приємній компанії?
— Коли пані відьма знайде приємну компанію, вона обов'язково вас про це повідомить, — із вишуканою ввічливістю парирувала я.
На менестрелів і літописців покладатися не можна — або забудуть, або так ославлять, що краще забули б.
Робити мені нічого – до хрипоти з дурнями сперечатися… розумний би з першого разу прислухався.