- Ти з цих? Невіруючих?
— Чи не вірують у підроблені святі реліквії, які впарюють простодушним невігласам у всьому світі? О так. Я із таких. І мене не цікавлять ні пояси Богородиці ; ні волосся з відрубаної голови Хрестителя; ні дощечка з ковчега Ноя...

— Думаєте, щось може піти не так?
— Життя навчило мене з того, що все й завжди йде не так.

— Даремно турбуєшся. Зівій мене добре знає, якщо з тобою щось трапиться, я розсерджуся.
— Звучить дуже обнадійливо. Перебуваючи на колі, я щиро радітиму, що ти влаштуєш прочухана цього гаденя.

Тільки зі справжнім другом можна вирушити в ліжко. Решта цього зовсім недостойні.

Я спав коротким і тому нескінченно солодким сном. В нього хотілося закопатися, немов у теплий лебедячий пух, і спати, спати, спати, не думаючи більше ні про що. Не живучи, не вмираючи і взагалі не існуючи.

Адже він Всемогутній. Якого чорта створювати таке браковане тварюка, як людина?! У нас дуже багато вад, щоб ми мали право існувати.

— У житті потрібні пригоди? — зухвало хихикнув він.
— У житті потрібен сенс, старовина.

Людям завжди були потрібні міфи про кровожерливі чудовиськи, щоб виправдати себе...

Ми завжди поспішні у своїх рішеннях і дуже часто шкодуємо про них, намагаючись виправити те, що виправляти давно вже не слід.

З роками відчуття та емоції притуплюються. А тисячоліття життя вбивають усі почуття. Душа стає холодною. Не здатна горіти. Фері позбавляли людей того, що я шукав у них і найбільше цінував — яскравих, живих почуттів.