Кожен знаходив у Пушкіні своє. У голосі Пушкіна були і громи, і ніжні скрипкові ноти. Поліфонія - найзагальніший закон пушкінської поезії, що проявляється у всіх віршованих жанрах. Щирість – інша риса пушкінської поезії. У кожному вірші, у кожній фразі весь Пушкін. Він не здатний на жодний фальшивий звук. Скрізь, він завжди вносить свою, йому одному властиву ноту.

«Якщо вашої Тані ви не забули досі...» У цьому інтимному«вашій Тані» цілий психологічний комплекс — тут і ніжний закид, і приховане почуття, і лірична апеляція до минулого — і найбільша довіра до того, хто колись сказав, що любить її любов'ю брата і,«може бути ще ніжнішою».

Пушкінські персонажі небагатослівні. Вони не вимовляють довгих промов, кажуть тільки те, що потрібно в процесі дії, причому кожна репліка характерна для даної особи та даної ситуації.