Одружуючись, я думав витримувати втричі проти колишнього, вийшло вдесятеро.

Але дружби немає  і між нами.
Всі забобони винищу,
Ми шануємо всіх нулями,
А одиницями - себе.

Совість її ремствувала голосніше її розуму.

Ми всі вчилися потроху
Чому-небудь і як-небудь,
Так вихованням, дякувати Богу,
У нас не дивно блиснути.

Розрахунок, поміркованість і працьовитість: ось мої три вірні карти, ось що потроїть, всеміряє мій капітал і доставить мені спокій і незалежність!

Усі жінки чарівні, а красу їм надає любов чоловіків.

Якщо жінка в смутку
Крізь сліз, крадькома, як-небудь,
Назло звичці і розуму,
Забуде в дзеркало глянути, -
То сумно їй вже не на жарт.

Інший мав мою Аглаю
За свій мундир і чорний вус,
Інший за гроші - розумію,
Інший за те, що був француз,
Клеон - розумом її пристрасна,
Даміс - за те, що ніжно співав.
Скажи тепер, мій друже Аглая,
За що твій чоловік мав тебе?

Вітер, вітер! Ти могутній,
Ти ганяєш зграї хмар,
Ти хвилюєш синє море,
Всюди вієш на просторі,
Не боїшся нікого,
Окрім бога одного.

Мені рими потрібні; все готовий зберегти я,
Хоч весь словник; що склад, те й солдат -
Всі придатні до ладу: адже в нас не парад.