Олександр Островський. Гроза
Придивилися ви, або не знаєте, яка краса в природі розлита.
Придивилися ви, або не знаєте, яка краса в природі розлита.
І до смерті я любила до церкви ходити! Точно, бувало, я в рай увійду, і я не бачу нікого, і час не пам'ятаю, і не чую, коли служба скінчиться. Як все це в одну секунду було. Маменька казала, що всі, бувало, дивляться на мене, що зі мною робиться! А знаєш: у сонячний день з купола такий світлий стовп униз йде, і в цьому стовпі ходить дим, як хмари, і бачу я, бувало, ніби ангели в цьому стовпі літають і співають. А то, бувало, дівчина, вночі встану — у нас теж скрізь лампадки горіли — та десь у куточку і молюся до ранку. Або рано вранці в садокпіду, ще тільки сонечко піднімається, впаду на коліна, молюся і плачу, і сама не знаю, про що молюся і про що плачу; так мене й знайдуть. І про що я молилася тоді, чого просила – не знаю; нічого мені не треба, всього в мене було досить.
Адже є вчителі, розумні є вчителі, та погано їх слухають — нині такий час.
Який господар, такі й люди. З кого їм приклад брати, як не з господаря.
Або я старий і дурний став, або все перевернулося на світі - ні чужої власності, ні чесності не стало, злодійство перестали називати злодійством!
Проти доброї людини у кожного є совість ; а коли він сам інших обманює, то яка ж тут совість!
Жінки заздрісні, любити не всяка вміє, а ревнувати всяка майстриня.
Та як ще ви смієте ганьбити таких людей, яких ви й гадки не знаєте?
Отже, друзі: два тіла — одна душа.