Як непомітно, день за днем
​​Рік пролітає.
Ось уже й березень за лютим
Скоро розтане.
Наче вчора крейда пурга,
Вили хуртовини.
А на полях уже снігу
Раптом потемніли.

Цей квітень - новий прихід
Світлої мрії зі снів.
Тане в мені тоненький лід,
Наче від теплих слів. Краплі весни, в калюжах лайки,
Тихо стукають у мені.
День із квітня кружляє мене,
Ранок віддав весні.

Людина, немов у дзеркалі світ — багатолика.
Він нікчемний — і все ж таки безмірно великий!