Люди, як на всіх вокзалах світу, поспішали... Вокзали... Чи є на землі ще такі місця, де відбувалося б стільки мовчазних людських драм, скільки їх щодня, щогодини відбувається на вокзалах?! Вокзали - німі свідки палких запевнень повернутися, які потім - поволі, непомітно - заростають травою забуття; клятв, на той час щирих, але з часом забутих, заглушених відстанню; втраченої віри в те, що було непорушним; свідки кохання, що горить, як смолоскип, а смолоскип цей, віддаляючись, тьмяніє, а потім і гасне зовсім; свідки розлука навіки, коли серце розривається від туги і болю, але після розлуки - пройдуть дні, можливо, роки - біль притупляється, і лише на серцізалишаються рубці, як після тяжкої хвороби.