Навесні в кожному з нас прокидається маленький чоловічок - дуже ніжний і вразливий, спраглий сонячних променів, усмішок і обіймів.

Іноді навіть уві сні нічого не виходить так, як хочеться.

Серце, що любить, навідріз відмовляється вірити неприємним істинам.

У сучасному світі щирість і безпосередність такі ж рідкісні, як обличчя без маски під час карнавалу.

Нікому на землі не дано знати про наслідки власних слів та дій.

Вибачити - найкраща помста. Скільки смислів не шукай – їх багато, і всі вірні.

І хто сказав, що свято – це обов'язково натовп гостей?

Коханий, давай продамо дачу, квартиру, меблі! Купимо машину, знівечимо острови та країни, будемо незалежними, вільними, щасливими! Побачимо світло!» А чоловік їй у відповідь:«Після такого навантаження? Яке світло, яке чи це?

Очікування дива нікуди не зникає – зникає надія на те, що станеться диво. Іде віра в його можливість. Виникає образа на диво, заперечення його можливості. І здатність його помічати.

Бог не дарма вигадав фантазії. Без них життя втратило б усю чарівність і її заїв би побут.