Жінка завжди залишається жінкою. І їй часом до крику, до биття головою об стінку хочеться кохання, ніжності, тепла. І хочеться мати найближчу і рідну істоту – дитину.

Як правило, людина задоволена зовсім не тоді, коли зробила щось хороше — скоріше навіть навпаки. Тільки це не радість, а самообман, ілюзія задоволення.

У нас, росіян, це у крові. Коли боляче, страшно чи гірко, краще жартувати, аніж плакати. А коли, навпаки, добре і спокійно — то й сам Бог  велів попахати…

Нині інше життя та інші цінності – все більше матеріальні, а не духовні.

Іноді дуже й дуже корисно глянути себе з боку. Шкода, що така можливість якщо і надається, то з великим запізненням.

Це тільки спочатку думаєш, що ти цар і споживаєш всяку погань для себе, для кайфу, зате потім з'ясовується, що ніякий ти не цар, а просто жалюгідний нікчемний хробак.

У житті треба обов'язково пройти через все свого часу. Це як дитячі хвороби, всякі корі з краснухами – треба перехворіти на них років до 15, інакше потім гірше буде.

Просто ніколи не буває, зате коли складно — цікавіше!

Чому нам увесь час так хочеться вірити, що ті, хто з іншими злі, брехливі, підлі чи примхливі, з нами неодмінно будуть добрими, чесними та великодушними?

Дурні вигадують моду, а розумні мимоволі їй йдуть.