Який сенс думати, що буде колись. Нехай навіть у найближчому майбутньому? Все одно до цього ще треба дожити, а поки що слід виходити з тих можливостей, що є зараз і сьогодні.

Яка це розкіш – бути таким, яким ти є, без вічного бажання отримати за це чудову оцінку.

Не лай даремно життя, називаючи його нудним і сірим, інакше воно  образиться і стане саме таким!

Більшість поститься, відвідує служби і ставить свічки з однією метою, вірніше, з двома: отримати щось і відмаститися від гріхів. До чого тут віра?..

Бувають випадки, коли надлишок кохання також шкодить молодій людині, як її недолік, щоправда, таке зустрічається набагато рідше.

Недаремно кажуть, що вік видають очі. Буває, вдається геть-чисто стерти з обличчя всі індивідуальні риси, всі ознаки віку, залишається гладкий білий лист. Але очі нікуди не дінеш.

Загальна небезпека здатна об'єднати навіть найлютіших ворогів!

Якщо не можеш сказати нічого розумного – навіщо відволікати людей через дрібниці?

Життя – не репетиція, інакше не переграєш…

Якщо і так все закінчено – чи не все одно, яка фраза буде останньою?