Олег Рой. Мир над прірвою
Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.
Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.
Багаті люди в нас нині марять довгоногими манекенницями. Така дівчина – щось подібне до візитної картки бізнесмена, і входить до обов'язкового джентльменського набору.
Тримаючись за руки і ніжно обіймаючи один одного, закохані ховаються в створеному ними самими мильному міхурі щастя і не помічають нічого навколо.
Діти змушують по-іншому життя дивитися. Ти починаєш не для себе жити, а для них. Сенс у житті з'являється.
Якщо тобі погано чи важко, знайди того, кому гірше та важче, ніж тобі, та допоможи йому.
Чи мало що там було десять років тому. Що було, все відгоріло, і попелище бувось поросло. Не цікаво. Не потрібно. Дивитися треба тільки вперед – які б радості та смаколики не залишалися там, у минулому. Якщо озиратися – неодмінно спіткнешся і впадеш. Тільки вперед.
Так вже влаштована людина, що навіть найкраще їй з часом приїдається.
Будь хоч ким - мільярдером, олігархом, супер-зіркою - якщо ти не вмієш жити і виживати за законами природи - вона тебе знищить.
Кинувшись від самотності на першу приманку дружби, що трапилася, потім будеш змушений довго тягнути лямку загалом непотрібних відносин.
Головне, щоб у людини було добре серце, а все інше не так важливо.