Читати мені подобалося. Як не крути, книги були надійнішими за людей.

Коли тобі сімнадцять, сорок п'ять – це глибока старість.

Якщо живеш бездумно, то все здається чудовим.

—«Нікого не клич щасливим, поки він не помер». Геродот.



– А я живий, і саме тому щасливий, як молюск.

– Геродот не про те казав, що мертві щасливі. Він мав на увазі, що про життя людини не можна судити, поки вона не проживе її до кінця.

Людина найбільше боїться того, що не може побачити.

Коли вона  виглядає у дзеркало, у дзеркалі не відбивається краса. Тільки її обличчя.

— Коти не мають  імен, — відповів він.
- Правда? – здивувалася Кораліна.
- Правда, - підтвердив кіт. - Імена носите ви, люди. Це тому, що ви не знаєте хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого.

Кораліна спробувала намалювати туман. Через десять хвилин аркуш паперу так і залишався чистим, і лише в самому кутку з'явилися ледь помітні криві букви: туман.
Кораліна хмикнула і передала листок мамі.
— Дуже сучасно, люба, — промовила мама.

Звати кішок - таке ж марне заняття, як звати ураган.

Життя - це рок-н-рол, але я балдею від радіо.